Дуже глибоке почуття ... Прочитала ці слова: "Солв"їною піснею моє щастя співало, Росянистой волошкой до сонця всміхалось. Та не вічне кохання - все на світі мина... Гіркоту полинову має пам"ять моя." і згадала: "Забудь тут пам'ять про нещастя, прийми щастя віще. Якщо ти щасливий, стань ще щасливішим". Ці слова за наказом графа Потоцького були висічені у Софіївському парку в гроті, який люди прозвали гротом щастя, теперь всі загадують тут свої бажання .... Виявляється стати щасливими нам заважає пам'ять про нещастя... і щоб стати щасливим зараз, потрібно відшукати в собі пам'ять про щастя - така формула...