Дуже глибоке почуття ...

Прочитала ці слова:
"Солв"їною піснею моє щастя співало,
Росянистой волошкой до сонця всміхалось.
Та не вічне кохання - все на світі мина...
Гіркоту полинову має пам"ять моя."

і згадала:
"Забудь тут пам'ять про нещастя, прийми щастя віще.
Якщо ти щасливий, стань ще щасливішим".
Ці слова за наказом графа Потоцького були висічені у Софіївському парку в гроті, який люди прозвали гротом щастя, теперь всі загадують тут свої бажання ....
Виявляється стати щасливими нам заважає пам'ять про нещастя... і щоб стати щасливим зараз, потрібно відшукати в собі пам'ять про щастя - така формула...